Головна мета дошкільної освіти – створити умови для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної дитини, формування її життєвої компетентності, розвитку в неї ціннісного ставлення до світу. Так, однією з найважливіших педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі напрями. На це орієнтують і сучасні програми дошкільного виховання. Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета – забезпечення життєвої компетент¬ності дитини, до змісту якої входить і поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу».                                                                          Актуальність патріотичного виховання                                                                                                                  В умовах сьогодення постає необхідність розв'язання на державному рівні найгостріших проблем, пов'язаних з вихованням патріотизму та формуванням національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцненні держави. Нашій Вітчизні потрібні громадяни з усвідомленням своєї належності до роду, краю, держави, творчі особистості етнонаціонально усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духовно багаті. Виховати таких громадян, “виколисати” з дітей народ, носіїв і продовжувачів його духовності, – основне завдання української національної освіти. Сутність досвіду Патріотичне виховання дошкільнят включає передачу дітям знань, формування на їх основі ставлення до Батьківщини та організацію доступної віку діяльності. Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення ними соціального досвіду життя в своєму місті (селі, селищі), засвоєння певних усталених норм поведінки, взаємовідносин, залучення дитини до світу його культури. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася. Ефективність патріотичного виховання дошкільників досягається використанням різних методів, які умовно поділяються на дві групи. Перша група – це вербальні та наочні методи, спрямовані на формування в дітей суспільних уявлень, моральних суджень, оцінок. До них належать спостереження й екскурсії, зустрічі з героями війни та праці, розповіді вихователя, бесіди, читання художньої літератури, розгляд картинок, ілюстрацій до книжок, зразків декоративно-прикладного мистецтва різних народів, перегляд діа- і кінофільмів, прослуховування музики, пісень, проведення рухливих ігор. Друга група методів забезпечує набуття дітьми практичного досвіду з основ громадянської поведінки в процесі безпосереднього пізнання явищ і подій навколишнього суспільного життя та спілкування з дорослими і ровесниками в різних видах цілеспрямованої творчої діяльності дітей. До цієї групи належать методи залучення дітей до посильної суспільно корисної праці, привчання до основ громадянської поведінки, відтворення побаченого і сприйнятого в творчій діяльності. Успіхи виховання у дошкільників початкових форм громадянсько-патріотичних почуттів забезпечується засвоєнням цих методів, а також за допомогою засобів патріотичного виховання і їх тісною взаємодією. Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату . Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення", можна виділити декілька напрямків:- ставлення до природи рідного краю, рідної країни;- ставлення до людей, які живуть в рідній країні;- ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;- ставлення до державного устрою.Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей. Патріотизм як основа сучасного виховання дітей включає в себе формування національної свідомості та самосвідомості, тобто виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину. Саме плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини. На основі досвіду педагогічної практики, педагогами Підгороднянського ДНЗ взято за мету створення цілісної системи всебічного розвитку особистості майбутнього громадянина, патріота України, шляхом ознайомлення дітей з культурою, традиціями та звичаями українського народу; а також формування у них почуття причетності до історії та майбутнього свого краю, пробудження і виховання патріотичних почуттів. Враховуючи індивідуальні особливості дітей, рівень самосвідомості, духовності та моральності кожного, виконуючи вимоги програми виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина», Базового компоненту дошкільної освіти, для вирішення проблеми з патріотичного виховання дітей дошкільного віку ми поставили такі завдання:                                                                                                                                                   забезпечити умови для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;                                                                                                                                                        виховувати любов до рідного краю, рідного дому, сім’ї;                                                                                  формувати національну свідомість і почуття власної гідності як представників свого народу;                   формувати мовну культуру, оволодіння основами української мови;                                                               викликати бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;                                           виховувати любов до культурного спадку свого народу;                                                                              формувати духовно-моральних взаємин, утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, доброти;                                                                                                        виховувати толерантне ставлення до представників інших національностей;                                                    прищеплювати дітям елементарні правові знання, формувати найпростіші навички правової поведінки; виховувати екологічну культуру людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою; забезпечувати високу художньо-естетичну культуру, розвиток естетичних потреб і почуттів.                         Готуючись до реалізації поставлених завдань, педагоги ДНЗ опрацювали нормативні документи: Закон України «Про дошкільну освіту», Конвенцію ООН про права дитини, Концепцію виховання дітей та молоді в національній системи освіти, Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, відповідну літературу, зокрема навчальний посібник з народознавства «Українське народознавство в дошкільному закладі» А.М. Богуш та інші навчальні посібники та сформували систему роботи по патріотичному вихованню дошкільнят. Обов’язковою передумовою стала необхідність створення відповідної матеріальної та навчальної бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо). З цією метою для роботи з дітьми було створено відповідне розвивальне середовище групи:оформлено українські куточки національної та народної символіки;зроблено добірку віршів про Україну, Київ, рідну природу, Батьківщину; зібрано бібліотечку українського фольклору: народні прикмети, прислів’я, легенди, загадки, заклички, колисанки, народні ігри тощо;підібрано дидактичні ігри на закріплення знань про рідний край та його природу; ілюстрації, плакати, карту України.                      Вся робота спланована в трьох напрямках:                                                                                                        робота вихователя;                                                                                                                                          робота з дітьми;                                                                                                                                             робота з сім’єю.                                                                                                                                           Втілення в життя поставлених завдань педагоги почали з розвитку інтересу у дітей до української мови та культури за допомогою усної народної творчості - невичерпного джерела виховання дитини. Скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата. Є в ній і казка і легенда, загадка і лічилка, приказки й прислів'я, скоромовки, чистомовки, колисанки, забавлянки . Вона відображає життя народу його історію, мову, народну мудрість. Через народну творчість дошкільник дістає перші уявлення про культуру та побут свого народу. Прислів'я та приказки приваблюють дітей яскравою грою слів, барвистістю мови, ритмікою. Педагоги часто їх використовують у спілкуванні з дітьми: під час сніданку, обіду, коли дитина виконує трудові доручення. Також на прогулянці в різних ситуаціях поповнюються знання і словник дітей прислів'ями і приказками: під час спостережень в природі, праці на ділянці дошкільного закладу, на городі. В своїй роботі вихователі часто використовують загадки. Тематика загадок різноманітна: про рослинний, тваринний світ, пори року, працю, господарювання, побут і інше. Саме за допомогою загадок збагачується словник дітей. А успішному відгадуванню загадок в давні часі надавалося дуже велике значення: воно було мірилом мудрості і розуму. Перлини народної творчості – скоромовки, чистомовки, заклички - використовуються під час усіх видів діяльності дітей дошкільного віку. Заучування їх з дітьми відбувається колективно на заняттях з розвитку мовлення, індивідуально або невеликою групою дітей у повсякденному житті, в ранкові та вечірні години, з метою вправляння дітей у правильний вимові звуків. На заняттях з народознавства широко використовуємо скарб усної народної творчості — казки, легенди та притчі, які містять в собі значний пізнавальний і виховний потенціал і доступні до сприймання дошкільниками. На їх основі діти знайомляться з історією українського народу, його традиціями. Оволодіти рідної мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям і народні ігри. Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. До того ж, ігри для дітей добираються відповідно до теми заняття. Наприклад, тему «Праця дорослих» доповнюють ігри - пісні «А ми просо сіяли», «Мак», до теми «Народні обряди та традиції» - «Подоляночка», «Горобейко» і інші . Паралельно з проведенням роботи щодо виховання у дітей інтересу до української мови та володіння нею постійно проводили роботу з патріотичного виховання дітей: формування патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних діячів, готовності до виконання громадянських обов’язків. Для досягнення цієї мети були визначені принципи патріотичного виховання                                                                                                                               Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою ставляться до інших людей, їхніх національних культур, держав. Виховати таку генерацію українців можливо лише за умови поєднання сучасної системи виховання і української етнопедагогіки. Тому вважаємо, що перед сучасним вихователем, що виконує соціальне замовлення батьків, стоїть завдання активно впроваджувати в освітньо-виховну роботу з дітьми основи патріотичного виховання, яке базується на витоках українського народознавства. Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Важливим напрямом патріотичного виховання є вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюємо з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюємо зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховуємо розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій. Усе розмаїття народної творчості поправу вважається високохудожнім скарбом культури і мистецтва нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. До цієї спадщини відносяться й народні традиції і обряди, які обов'язково пов'язані з якимись народними святами, що проводяться і переходять з покоління в покоління протягом сторіч і цим викликають почуття гордості за наших предків, духовного єднання між поколіннями, що являється основою нашої цивілізації. Адже відомо, що той народ є цивілізований, який над усе поважає своїх предків і тісно пов'язаний з їх віковими традиціями, шанує їх. Тому за основу виховання у дітей почуття патріотизму, національної гордості за Україну педагоги взяли вікові національні традиції, які безпосередньо пов'язані з духовним єднанням людини з природою, побутом. Наша українська державна символіка має особливе значення для виховання патріотизму сучасної молоді. Тому на заняттях знайомимо дітей з державними символами (Гербом, прапором, Гімном). Паралельно з цим даємо знання дітям про народні символи та національну символіку, що розвивалися й усталювалися упродовж століть (український віночок, рушник, вишиванка, верба, калина, барвінок та інше) (додаток заняття).Також діти знайомляться з правами та обов’язками, зі змістом статей Декларації прав людини, Конвенції про права дитини, в ігровій формі запам`ятовують основні поняття. Одним з найважливіших засобів впливу на дитину-дошкільника при формуванні морально-патріотичних почуттів є гра. Поряд з народними фольклорними іграми, які сприяють розвитку фізичних, психічних, інтелектуальних можливостей дітей у дошкільних установах значне місце займають навчально-розвиваючі ігри. (додаток 5). Народні звичаї, традиції, обряд і пісня - потужна знаково-символічна система, яку, як код, передавали з покоління в покоління, знання про людину в ньому, про головні цінності і святині нації. Традиційними вже стали проведення обрядових свят. Обрядові свята відповідають кожній порі року. Готуючись до свята Різдва Христового, вивчаємо з дітьми щедрівки, разом виготовляємо Зірку, готуємо костюми. Спільна підготовка свята об’єднує, ріднить, звеселяє, поглиблює почуття любові до минулого та сучасного країни. Перед Великоднім святом знайомимо дітей з таким народним мистецтвом, як писанкарство: звідки воно походить, чому розписують саме яйця (символ зародження життя), що означають елементи візерунків на писанці та інше. Як на заняттях, так і в повсякденному житті діти знайомляться з народним мистецтвом, з побутом нашого народу. Неоціненна роль в ознайомленні дітей з творами національно-прикладного мистецтва належить народній іграшці та національному посуду. На заняттях та поза ними вихователі використовують національну іграшку і як зацікавлюючий (сюрпризний) момент, і як основний об’єкт розгляду, що допомагає дітям збагачувати словник новими назвами та розвиває їх активну мову. Різноманітність іграшок викликає почуття гордості за народних талановитих майстрів, які творять на Україні . Під час ознайомлення дітей із зразками народної творчості звертаємо їхню увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерних для українських розписів на кераміках, що не тільки сприяє прилученню дітей до народної національної спадщини, а й допомагає введенню в словник дитини нових слів (куманець, барило, глечик, макітра, таріль), які від діда-прадіда були в українській хаті.На заняттях із зображувальної діяльності знайомимо дітей з різними видами народної творчості: вишиванки, писанки, гончарство, плетіння.Реалізуючи потребу дітей у трудовій діяльності, навчаємо дітей виготовляти художні вироби. Тематика різноманітна: «Писанки», «Вироби з солоного тіста», «Чарівна ниточка», «Лялька-мотанка», «Обереги» та інші. Діти мають змогу під час практичної діяльності отримати розгорнуту інформацію про історію виникнення та використання народних виробів, Мета такої роботи: навчити дітей помічати красу і оригінальність виробів, навчитися виготовляти їх самостійно. Родина є першою академією, де формується духовний світ дитини. Тому в нашому дошкільному закладі ми велику увагу приділяємо роботі з батьками.Разом з дітьми та батьками педагоги виготовляють родинне дерево кожної сім`ї, проводять родинні заходи, присвячені українському народознавству, вечори розваг, святкові ранки, родинні свята, колективно готують виставки дитячих робіт.Також вихователі проводять з батьками анкетування .                                                                                                                                                        Наші вихованці почали з більшою повагою ставитися до природи, до людей. У дошкільнят сформувалося чуття родини, рідного краю, гордості за свій народ. Діти розвинулися інтелектуально, набули стійких моральних звичок. Діти добре розуміють українську мову, збагатили словниковий запас словами щоденного вжитку, своєчасно використовуючи в спілкуванні прислів'я, приказки, скоромовки, загадки і інші твори народного фольклору. Під час самостійних ігор драматизують уривки знайомих українських казок, віршів, пісень, охоче грають у народні ігри. Діти усвідомили розподіл народних свят за порами року, народних традицій і обрядів, використовують їх фрагменти в самостійній ігровій діяльності, з задоволенням переодягаються в український одяг, охоче виконують аплікації, малюнки, оздоблюючи національний посуд, одяг, інші предмети побуту. Із задоволенням малюють природу рідного краю, вулиці рідного міста, разом з батьками ведуть історію свого родоводу за допомогою родинної квітки і родовідного дерева, добре орієнтуються в державних символах України. А найголовніше досягнення – діти сформувалися духовно, тобто у них виникає не лише потреба пізнавати, а й жити для інших. Сподіваємося, що вони виростуть справжніми патріотами, які любитимуть Україну, пишатимуться нею.